Що може бути підставою недійсності шлюбного договору ?

Що може бути підставою недійсності

 шлюбного договору ?

 Сімейний кодекс України надає право особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, укласти шлюбний договір для врегулювання майнових відносин між собою, визначення майнових прав та обов’язків, зокрема майнових прав та обов’язків подружжя та батьків.

   Стаття 93 Сімейного кодексу України визначає суть шлюбного договору та встановлює обмеження щодо його змісту. Так шлюбний договір не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені цим кодексом, а також ставити когось із подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище. Окрім того, зо шлюбним договором не може передаватися у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрацій.

   Згідно зі статтею 103 Сімейного кодексу України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України. Відповідно до практики Верховного Суду недійсним критерієм право згідності ( правомірності) шлюбного договору є, по – перше, відсутність суперечностей між його змістом та вимогами закону, тобто відповідність договору імперативним нормам та , по – друге, дотримання маральних засад суспільства.

  Касаційний  цивільний суд ВС у своїх постановах звертає увагу на те, що договір , у тому числі шлюбний договір, насамперед є категорією цивільного права, а відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей  3,6 ЦК України щодо свободи договору , а також глав 52,53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміна й розірвання.

 Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати в договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

  Відповідно до висновку Верховного Суду з урахуванням змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною ( сторонами) таких вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

  Категорія « надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита в частині четвертій статті 93  СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною. Так, у справі № 756/7489/15-ц Верховний Суд не визнав умови шлюбного договору, відповідно до яких «майно, яке не підлягає державній реєстрації, нажите під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, а майно яке підлягає державній реєстрації, надите подружжям під час шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім’я зареєстровано рухоме або нерухоме майно», назвавши їх таким , що ставлять позивача в надзвичайно невигідне матеріальне становище.