Засвідчення копій документів та наслідки порушення їх засвідчення

Засвідчення копій документів та

наслідки порушення їх засвідчення

   Що таке докази? Цивільний процесуальний кодекс України, а саме - частина 1 статті 76, визначає докази як дані, мотивуючись якими суд визначає відсутність або наявність фактів (обставин), здатних обґрунтувати вимоги і заперечення учасників процесу. Також такі дані можуть містити інформацію, необхідну для визначення інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Документ як письмовий доказ в справі зберігає, відображає й передає в часі та просторі інформацію. Нерідко документи є основним, а в установлених законом випадках обов'язковим доказом під час здійснення судочинства. Як письмові докази можна розглядати лише ті документи, що подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, вказане правило передбачене частиною 2 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України.

Як вказує частина 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частина 4 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Тобто, з засвідченням копій документів стикається кожна людина, яка подає позов до суду для захисту своїх прав, проте, чи завжди це робиться відповідно до встановлених законодавством правил? Як же засвідчити копію документа, щоб в процесі визнання його доказом не виникло проблем? З 2003 року в дію вступила система вимог до оформлення документів. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлення документів – ДСТУ 4163-2003, що діє ще від 1 вересня 2003 року) чітко прописується, що при засвідченні копії документа повинна бути вказана відмітка «Згідно з оригіналом», назва посади, ініціали, прізвище, проставлений особистий підпис особи, ким засвідчено копію, дата засвідчення копії (проставляється нижче підпису). Таким чином, завірення копії будь-яким іншим чином, не у відповідності із зазначеним ДСТУ 4163-2003, тягне за собою визнання доказів, що містяться в ньому, недопустимими.

Особливу увагу належному завіренню копій документів суди почали приділяти після винесеної 11 липня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови по справі № 904/8549/17. Позиція Верховного Суду полягала в тому, що неправильне, як вважає суд, завірення копій документів тягне за собою їх недопустимість. Відповідно відомості, наявні в документі, які можуть містити в собі докази, досліджуватися вже не будуть, так як порушений процесуальний порядок. Як наслідок, спір, який вирішено на підставі недопустимих доказів, є порушенням процесуального права. Що стосується вищезгаданої справи, розглянутої Верховним Судом, то всі прийняті раніше судові рішення в рамках цієї справи були скасовані, а матеріали направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вероніка Мельник,

секретар судового засідання

Липовецького районного суду Вінницької області